Похмурим Львів ніколи не буває!

Сумним, чи заклопотаним скоріше.

Хто так сказав- мабуть Львова не знає.

У ньому й сонце сяє веселіше!

Ще стомлене часом  буває місто

У час вечірній,  чи у нічну пору,

Коли над Львовом тихо й урочисто

Гойдає ніч на крилах ясні зорі.

Задумливим буває в теплу осінь,

Як  листя з гілля  вітер обриває,

А  потім, нагулявшись в Гаю досить,

По вулицях розхристаний блукає.

Зажуреним ще часто Львів буває

В зимовий холод. «Плакати» ще любить.

Стрімка вода його дощів змиває,

Всі негаразди і незгоди в людях.

І знов над Львовом ясно сонце сяє,

Веселка понад містом кольорова…

Похмурим Львів ніколи не буває!

Хто так сказав- мабуть не знає Львова!