Життя- як дощ...

                            Життя- як дощ…

                            Маленький несміливий,

                           Ледь чутно по бруківці барабанить.

                           А то, буває, раптом стане злива

                           Із громом…мов ножем  у серце ранить.

                           Чекаєш сонця - а його нема.

                           І, як стіна, клопОти  обступили.

                           Уже й не дощ довкіл, а зла зима

                           І сльози, розпач, і немає сили…

                           Та раптом несподівано прийде

                           До тебе з парасолькою людина,

                           Що  подарує сонечко ясне

                           І усміхнеться. У таку хвилину

                           Притихне дощ. І зрозумієш враз:

                           Клопоти і негода – все проходить.

                           Важливо, що в житті один лиш  раз

                           Людина з парасолькою приходить.