Луги, луги...

                               Луги і літо…   я десь там, у них,

                           Мов дівчинка, закохана в дитинство.

                           На березі великої ріки

                           Дитячих днів розсипалось  намисто.

                           Чарівних, незабутніх  днів весни,

                           Де тиха казка й ніжна пісня мами.

                           В розквітлих травах важко віднайти

                           Його перлинки, скупані дощами.

                           Іду босОніж  стежкою   в лугах,

                           В шовкових травах загубились кроки. 

                           Злетіло з теплим вітром , наче птах,

                           Дитинство, як волошки, синьооке.