Коли мені нагода випадає, Завжди спішу до рідного села. І навіть зла негода не злякає Прийти туди, де юність провела. Крізь роки не можу я забути Серцю милі й дорогі місця. Здається, кращого ніде не буде, Ніж те , де починалося життя. Де перший крок несміливо робила І дивний світ для себе відкривала, Де на стежинах босі ноги била, Або у мріях зоряних літала. Куточок кожний тут для серця милий, Доріжка в поле за село біжить. Пахне навкруги усе дитинством , Спогадами юності манить. Коли в серці з’явиться неспокій, Чи тривога ляже на чоло, Я лечу у затишок дитинства, Але там не світиться вікно… Змінюються люди, час, природа, Сплило у минуле, що було… Ностальгія завжди зве додому Повернутися в своє село.
Немає коментарів:
Дописати коментар