Пані Осінь залицялася до Лева
Десь у парку, в місті Львові, в тихий вечір.
У короні золотій, як королева,
Обіймала пишногривого за плечі.
-Чи ж не люба я, не мила?-
усміхалась,
-Не красуня ж я, не золотоволоса?
В небі зорі, наче перли ,
розсипались.
Вітер ніжно розвівав багряні
коси.
Устеляв на землю пишне покривало ,
Гаптував його
калиновим намистом.
Сон казковий Осінь Леву нашептала.
Ніби хмара, ніч застигла понад
містом.
Немає коментарів:
Дописати коментар