Батьківський        поріг

Дорога до батьківського порогу

У всіх одна і в  кожного своя.

Весною, чи зимою, може літом-

Коли приїду знов - не знаю я.

І хоч не дуже часто тут буваю,

Та скільки б не сходила я стежин-

Батьківську хату все ж  не забуваю,

Бо батьківський  поріг лише один.

Ось я повернулася  до нього

Теплими осінніми вітрами.

Як  колись стою  біля порога,

Але вже немає тата й мами…

Вже спориш не пахне у дворі,

Слив і яблунь у саду немає,

Та старенький батьківський поріг

Мої кроки й досі пам’ятає.

Заросли вже стежечки малі,

По яких в дитинстві я ходила.

Пам’ять починається з землі,

Де в дитинстві перший крок робила.

Загубилися мої   стежки-дороги 

У роках задумливих далеких…

Часто сняться батьківські  пороги,

Як мене до них несуть лелеки.