У світ пішла я юним ще дівчатком.
Трохи мала - й п’ятнадцяти не було,
А скільки літ відтоді вже минуло!
Бабусі казку взяла у дорогу,
коли ішла від рідного порога,
Глибоку мудрість, тиху ласку мами
З собою взяла із її піснями.
І теплий доторк рук робочих тата.
Батьківська хата -на тепло багата!
Вона бузковим цвітом уквітчалась,
Гостинно і привітно зустрічала,
Коли з доріг близьких, а чи далеких
Я юною студенткою вертала.
Весною й літом квіти тут буяли,
А з ними і кохання розквітало
Таке чарівне,перше і несміле…
Минулося… Як дим усе поділось.
Вже сад одцвів і хата постаріла,
Криниця на подвір’ї обміліла.
І рідних тут нікого вже немає,
Пісні вже інші в хаті тій співають.
А я в думках все ніби чую знову
Матусі пісню рідну колискову…
Роки ідуть, назад не повертають.
І журавлі над хатою літають.
Несуть мене на крилах із собою,
Вертаючись до рідних гнізд весною.
Немає коментарів:
Дописати коментар