Мої роки - як пізній листопад

Мої роки - як пізній листопад
На плечі тихо тягарем лягають.
Я їх не можу повернуть назад,
Та в серце вечір ще не закликаю.
Ще тільки полудень.Не вечір іще, ні...
В обіймах догораючого літа
Ще весело дзвенять в душі пісні
І барвами горять у серці квіти.
Та часом дивний смуток огорта,
Як вітер обіймає кущ калини,
Уже за обрій котяться літа-
Неспівана ще пісня журавлина.
Вже вересневі лагідні дощі
Умили роки краплями- сльозами…
Ой, осене, ще трохи підожди!
Не сип мені пов’ялими листками.
Я не шкодую вже минулих літ,
То з радістю, то з сумом дні гортаю.
І хоч не можу повернути їх,
Та в серце вечір ще не закликаю.