Осіння жінка

           
                               

                                   Красива жінка восени у Львові …

                              Під руку з вітром, безтурботна й мила.

                              Сміються очі поглядом чудовим,

                              Відверта й по-осінньому  зваблива.

                              Вона, неначе зіткана із світла.

                              У ній сховалась  диво- таємниця.

                              Як осінь, жінка-щедра і привітна,

                              В яскравих барвах золотом  іскриться.

                              Минуло літо у житті у неї.

                              Прочитана  із повісті сторінка.

                              Йде плавною ходою по алеї

                              Неначе рання осінь,  літня жінка.

                              Її душа, немов жива криниця,

                              Водою в спеку спрагло напуває.

                              Любові вогник в серці ще іскриться

                              І осінь   жінку ніжно обіймає.

                              Під руку з вітром мила й безтурботна-

                              В однім букеті зібрані всі квіти.

                              Їй не страшна уже  зима холодна,

                              Любов- жіноча доля є у  світі.