Немов послання, з небуття почуте.
Прості слова несуть до нас привіт,
Долаючи незвідані маршрути.
Чиїсь думки…Мої , твої…Давно
Рядки чорнилом ще колись писали.
І часто, визираючи в вікно,
Із нетерпінням листонош чекали.
Тепер уже не йдуть у дім листи,
Бо їх ніхто нікому вже не пише.
Мабуть, простіше в мережу зайти,
Чи sms-ку нашвидку залишить.
А десь далеко хтось напише їх,
Прості слова на чистому папері.
Листочками пригорнуться до ніг
Листи крізь осені відкриті двері.
Старі листи- пожовклий манускрипт.
В них можна із минулим розмовляти.
Скарбниця пам’яті, віконце в давній світ.
Так хочеться іще на них чекати.
Немає коментарів:
Дописати коментар