За межею живе незнане,

Де край пам’яті- забуття.

Де край ночі- завжди світанок

Починає нове життя.

Де дощу край – там  коромисло

Веселкове водицю п’є,

Де край лісу- над полем звисло,

Семикольором  виграє.

Край розлуки- про зустріч знАчить,

Наче сонце після грози.

Де  край горя- чекає  радість,

Усмішка на краю сльози.

Світу край- де синіє небо,

Крила- в спогадах на краю.

Краєм долі іду до тебе,

Та невідано, чи дійду.