На одній із залізничних станцій поряд із поїздом, в якому їхала я, зупинився військовий ешелон. Неважко було здогадатися його напрям. Побачене у вікні вагона навпроти, навіяло роздуми...

Спішить на схід військовий ешелон
Застигли КРАЗи, БТРи чинні.
Вдивляються у ночі тьму з вікон
Стривожені обличчя хлопців, юні.
Куди спішать: на смерть, чи на життя?
І що за поворотом їх чекає?
Назад немає часу вороття
І відповіді з них ніхто не знає.
Чи вернуться назад, у рідний дім,
Чи маками зростуть на бою полі…
Стоїть тривога у очах синів,
Уста молитву шепчуть мимоволі,
В якій благають Бога про покров.
(Невже кінця отій війні немає?)
Спішить на схід військовий ешелон.
Чи вернеться назад- ніхто не знає.