Виросли  діти … У світ полетіли

Батьківська  хата  враз опустіла.

Сумно у ній, хоч і сонечко світить

Жде- вигляда, коли з’їдуться діти.

Чи повернуться, чи жити  тут будуть?

Чи погостюють і знову забудуть?-

Хата невесело думу гадає,

Гостей з далеких доріг виглядає.

Вікнами світить в зоряне небо,

Кличе дітей та онуків до себе.

Навіть калиновий кущ в білім цвіті

Ніби говорить:- Вертайтеся , діти.

Не забувайте свою  рідну хату,

Де материнка  пахне і м’ята,

Де на обрусі хліб з рушниками,

Де  колискову  співала вам мама.

Радо зустрінуть вас в будь-яку пору

Батьківська хата і квіти у дворі,

Тепло огорнуть  затишним  спокоєм

Залишать  в серці вам давні спогади.