Падали краплі  на мокрі дахи,

Нічка розтанула в темних долонях.

А над землею,  неначе птахи,

Зорі застигли в небеснім полоні.

Вітер заглянув у вікна й затих:-

Там, на землі , є свої таємниці.

Стане ця ніч однією із них

Маревом дивним,  як птиця.

Зорі розгубить й сама пропаде,

Місяць сховається десь до світанку…

Відчиню вікно-нехай сонце зайде,

Тихо промовлю:- Доброго ранку.