ПАМ'ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Вже кілька  зим минуло відтоді,

Коли Майдан без жалю розстріляли,

Коли батьки і хлопці молоді

Птахами волі в небо відлітали.

Коли вогонь здіймався в небеса,

Палали шини, дим в’їдався в очі,

На людях мокрий одяг замерзав…

Чи думав ти тоді про себе, хлопче?

Ти за Свободу й Волю нашу став,

З тобою поряд –батько, брат,учитель .

Та снайпера вогонь усіх поклав!

Усіх убив! А вам ще б жити й жити!

А вам ще б жити і дітей ростить,

Дівчат кохати, чи гулять весілля…

І плакав Бог кривавими слізьми

Від  розпачі, від болю і безсилля!

І плакав Бог, коли у висоту

Героїв душі Ангелом злітали,

Як цвіту українського красу

Словами «Плине кача…»  проводжали.

Омиті кров’ю, несли прапори,

Ридав Майдан, летіли душі  в небо…

Небесна сотня дивиться згори,

Зірками нам нагадує про себе.