Нитками літає павутиння,

У повітрі дзвонами бринить.

Не злякайте тишину осінню,

бо вона,  як музика ,звучить.

Музика і радощів й скорботи,

Дивні хороводи із дощів…

Осінь вже скидає позолоту,

Кличе парасолі і плащі.

Шурхіт гілок, шелест падолисту-

Є у неї неповторний звук-

Як симфонія ,звучить врочисто,

Як  оркестр, що грає в сотні рук.

Тихо мрія в вирій   відлітає

Сумно покидає рідний край.

Чи повернеться колись- не знає

І шепоче сумно : «Прощавай…»

Ще шепоче у  світанках димних,

Ще останнім золотом кружля…

Не злякайте тишину осінню,

Хай вона, як музика, луна!
"Перлини душі"