З
ребра Адама Бог створив людину,
Високе ім’я Жінка, їй надав,
Вогонь
і лід, енергію неспинну-
Усе
в творінні тому поєднав.
У
квітів- запозичив аромату,
Краси-
в світанку, сили- у води,
У
сонця- душу, на добро багату,
Щоб
гріла ласкою людей завжди.
В
природи ніжності узяв й любові,
Солодкий
мед в уста її поклав
Спокусу
й гнів, розсудливість у слові,
В
очах-тепло і спалахи заграв.
Сестра.
Кохана. Донечка, чи Мама-
Такі
для жінки ймення підібрав.
Красуню
Бог створив з ребра Адама,
Її
любити щиро наказав.
Немає коментарів:
Дописати коментар