Довкола світ із тисячі людей.
Їх так багато, незнайомих, різних…
Обличчя, очі…Серед них одне,
Твоє шукаю, між чужими - рідне.
Чужі обличчя…і твоє- між них.
Тебе читаю, як відкриту книгу,
Розпізнаю і радощі, і біль.
Та чи словами розтопити кригу?
Чи віру в хвилю відчаю знайти
У цім шаленім світі незбагненнім?
Життя вперед нас заставляє йти…
В облич людських потоці нескінченнім
Знов, як колись, відшукую тебе.
Між тисячі очей твої впізнаю.
Довкола натовп…небо голубе…
Обличчя…люди…спокою немає.
Немає коментарів:
Дописати коментар