Сонце сходить над всіма

                           А сонце сходить над всіма

                           І всім однаково сіяє.

                           Нехай чи літо, чи зима-

                           Од нього всяк тепла чекає,

                           Бо сходить сонце над всіма…

                           Та всі у світі люди  різні

                           І спільного між них  нема-

                           У кожного своя відмінність.

                           Є світлі, що  й самі горять,

                           Душа новому дню відкрита,

                           В них очі радістю блищать,

                           В серцях любов у них велика.

                           Несуть тепло вони для всіх,

                           З чужим поділяться, як з рідним,

                           Усмішкою прогонять ніч-

                           На сонечко й самі подібні.

                           А сонце сходить над всіма,

                           Та  не усі йому радіють.

                           Є люди злі, душа їх - тьма,

                           В них гнів і злоба в серці тліють.

                           А сонце сходить над всіма…

                           Довкола пестить все і гріє.

                           Хтось ласки жде, життя, добра,

                           В пітьмі хтось інший животіє.

                           І світить  сонце для усіх,

                           Всім сили роздає й натхнення,

                           Дарує спокій , радість, сміх,

                           Упевненість у сьогоденні.

                           Щоранку для усіх зійде

                           І всім  дарує по потребі.

                           А кожен сам собі знайде

                           Що, а чи Хто є сонцем в небі.