Чекаю...

                           Всього лиш день до завтра від учора.

                           Сніг землю білим килимом вкриває,

                           Сріблясте сяйво розсипають зорі.

                           А я дзвінка з минулого чекаю.

                           Можливо, забагато захотіла.

                           Хоч день, неначе   океан глибокий.

                           У забутті, в зимовій заметілі

                           Між вчора й завтра- пролетіли роки…

                           Всього лиш день, а ніби- ціла вічність.

                           У «вчора» вже повернення немає,

                           Бо у  життя своя  закономірність.

                           Та ще дзвінка з минулого чекаю.