Про дощ ,мабуть, писати недоречно-
Його багато у душі й надворі.
Можливо, краще про діла сердечні,
Про осінь, чи на небі ясні зорі.
Та я про дощ, чомусь, усе частіше…
Як він посеред осені танцює.
Можливо і закінчиться скоріше,
Бо ж за вікном усі слова він чує.
У шибу стукотять його краплини,
Мов дотики до клавіш інструменту.
Танцює дощ! Вражаючі хвилини
Прощального осіннього моменту!
Брунатне листя шелестить ласкаво,
Востаннє посилаючи привіти.
Самотня ніч дощу гукає:-Браво!
І йде до ранку день новий зустріти.
Немає коментарів:
Дописати коментар