Для
зими відкрила осінь жовту браму.
Зупинилася
востаннє оглянутись
І
у ковдру жовтолисту огорнутись.
Як
краса осінньо- біла вабить очі!
Дві
сестриці розминутися не хочуть.
Хмарки
в’ються понад лісом мутно-мутно…
На
дорозі тій то весело, то смутно.
Першим
снігом жовтий лист зима вкриває,
Осінь
їй тепло останнє посилає.
Так
і ходять: осінь-вдень, зима- щоночі.
Буйний
вітер, знай, із них собі регоче.
Там,
де осінь і зима удвох змагались,
У
казковім небі зорі усміхались…
Між
дубами на второваній дорозі
Зимо-осені
блищать перлинки-сльози.
На
второваній дорозі між дубами
Зима
осені закрила білу браму.
Немає коментарів:
Дописати коментар