Де хмари,
усміхаючись згори,
У вікна задивляються, мов діти,
І веселково сяють кольори.
Де трави росянисті і світанки,
І де парує зорана рілля,
Де прокидаються в туманах ранки,
І чути пісню жайвора здаля.
З села, що потопає в
білім цвіті
Садів вишневих буйно
навесні,
Там рясно достигає в
полі жито,
І солов’ї
виспівують пісні
У літній вечір на кущі калини…
В селі любисток, чорнобривців цвіт,
Там наймиліша батьківська хатина
І мальви, як сторожа, край воріт
Квітують ціле літо. Із села я,
В якому рідне слово люблять всі,
Де вечорами голосно лунають
Дівчат закоханих дзвінкі пісні.
З села, в якім весною чути клекіт
Лелек, що повернулися здаля,
З села в долині…Ліс тут недалеко,
А навкруги розкинулись поля.
Моє село- село мого дитинства
У пам’яті таке, як і було…
Проходять дні, роки, а я щорічно,
Із птахами вертаюся в село.
08.12.2015
Немає коментарів:
Дописати коментар