Знов зима…Знову білий сніг Пишним килимом впав до ніг. Замело і сади, й двори. Де у парі колись були. Де ходила колись Зима, Там давно вже слідів нема, Долітає сніг аж сюди, Засипає усі сліди… Дві сніжинки, як дві сльози… Ніби чуються голоси Серед снігу, вночі в саду… -Як покличеш мене,- прийду. Прийду снігом, а чи завією, Може піснею, може мрією, Чи картиною в твої сни… Може з першим теплом весни, Серед літа, чи серед осені, Може неба ранковою просинню Повернусь.Ти поклич. Прийду. Почекаю тебе в саду, Чи в дворі, де твої сліди. Долітає сніг аж сюди…
Людина живе, коли робить щось корисне. Так і я хочу донести до когось свої роздуми силою слова. Не чекаю слави і похвали. Хочу ,щоб мої вірші жили серед людей, щоб їх читали. Прошу…до Вашої уваги мій духовний світ, краплини моєї душі. Леся Гук.
вівторок, 15 листопада 2016 р.
Знов зима...
Знов зима…Знову білий сніг Пишним килимом впав до ніг. Замело і сади, й двори. Де у парі колись були. Де ходила колись Зима, Там давно вже слідів нема, Долітає сніг аж сюди, Засипає усі сліди… Дві сніжинки, як дві сльози… Ніби чуються голоси Серед снігу, вночі в саду… -Як покличеш мене,- прийду. Прийду снігом, а чи завією, Може піснею, може мрією, Чи картиною в твої сни… Може з першим теплом весни, Серед літа, чи серед осені, Може неба ранковою просинню Повернусь.Ти поклич. Прийду. Почекаю тебе в саду, Чи в дворі, де твої сліди. Долітає сніг аж сюди…
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар