Свої надії, сподівання.
У кожного свої тривоги,
Невдачі, клопоти, страждання.
Та як би нас життя не
било
І не крутило на землі,
Ми завжди тягнемось додому
У рідній милій стороні.
Трохи запізно
розумієм,
Що треба борг свій віддавати.
Буває, що і не встигаєм,
Бо вже немає мами-тата.
Буває, що і не встигаєм
Прощення в рідних попросити…
І гірко, й боляче буває…
Та ми не в силі щось змінити.
У кожного своя дорога,
Якою суджено ходити.
Та все ж вертаємось додому
Цілющої води напитись.
Немає коментарів:
Дописати коментар