неділя, 16 жовтня 2016 р.

Вишивала мама рушники







                                                 
Свою долю в них  передавала
Чорним і червоним залюбки
Візерунки на полотно клала.        
Вишивала квіти чарівні
На веселку схожими нитками
І веселі линули пісні ,
Слалися на рушнику зразками.
Там червоні квіти- на любов,
Чорним – оберіг від зла і болю.
І яскраві клала кольори
На мою щасливу добру долю.
Ще- мережка  біла по краю
І барвінок стелиться хрещато…
Я тепло і ласку  впізнаю
В рушнику, що вишивала мати.
Вишивала мама рушники…
В них  волошки сині, як озерця…
В рушнику лишила на роки
Рідну стежечку до мого серця.

Немає коментарів:

Дописати коментар