Свою долю в них
передавала
Чорним і червоним залюбки
Візерунки на полотно клала.
Вишивала квіти чарівні
На веселку схожими нитками
І веселі линули пісні ,
Слалися на рушнику зразками.
Там червоні квіти- на любов,
Чорним – оберіг від зла і болю.
І яскраві клала кольори
На мою щасливу добру долю.
Ще- мережка біла по
краю
І барвінок стелиться хрещато…
Я тепло і ласку
впізнаю
В рушнику, що вишивала мати.
Вишивала мама рушники…
В них волошки сині, як
озерця…
В рушнику лишила на роки
Рідну стежечку до мого серця.
Немає коментарів:
Дописати коментар