Моїм друзям

Як скоро час минає, як летять

за днями дні  і за роками роки…

Багато днів минуло відтоді,

Як розійшлися ми  у світ широкий.

Хтось –вчитися, служити,  працювать-

Були усі не так уже й далеко…

Та  полетіли з рідних  теплих хат,

Як восени в далекий край лелеки.

Куди б не слалися мої шляхи,

Як би життя уперто не кидало, 

Щоразу в думці згадувала  тих,

Із ким в дитинстві разом виростала…

Із ким – до лісу, в поле, на ставки…

З ким на перерві пиріжки ділили,

І з ким, коли вже трохи підросли,

Увечері на танці в клуб ходили…

З ким вільний час проводили разом,

Придумували щось, бешкетували,

Ділились мріями, думками, а часом

В клопотах всі разом допомагали.

З ким радість вдвоє більшою стає,

А сум, розділений навпіл,зникає,

Хто любить і приймає все, як є

І таємниці всі про тебе знає…

По різному водила доля нас.

Розставило життя всіх по заслузі…

Та поряд, як багато літ назад,

Залишились мої з дитинства друзі .

Найкращі друзі-рідні, дорогі,

Мелодію душі моєї знають.

І , навіть, як забуду я її -

вони мені тихенько нагадають.

Я вдячна Вам, що Ви у мене є.

Що радість , біль готові розділити.

Ціню я Вашу дружбу над усе,

Я вірю в Вас й завжди буду любити.