Пізня зустріч      

У вечірньому місті знайшлись,

Коли часу вже  мало лишилось .

Ненароком  дороги сплелись,

Ніби осінь з весною зустрілась.

Так не можна- щоб осінь з весною,

Бо такого ніяк не буває…

Як приємно посидіти поряд!

Непомітно години спливають.

Заховались від світу в розмові,

Очі десь ніяково блукають…

Зустріч наша була випадкова…

Життя знову, на жаль,  розлучає.

Жаль, що весни давно одцвіли,

Саме впору вже осінь стрічати.

В різних вимірах наші шляхи

І ніщо їх не може з’єднати.

Як жаль….