Поміж
сумних дерев гуляє вітер,
У
верховіттях одиноко бродить.
Гуде
і свище, ломить голі віти,
То
змовкне, то сумної знов заводить.
Мелодія
така, що серце крає
І меланхолія у душу плине.
Дощу
сльозини рясно розливає.
До
Осені не склалася стежина.
Вона
пішла. Вже Листопад стрічає
Красуня
Осінь. Вітер в безнадії…
А
день до вечора скоріш згасає.
Не
сповнилися Вітру давні мрії.
Немає коментарів:
Дописати коментар