Наче із гнізда малі пташата,
На світанку з дому вирушають
В світ далекий доленьки шукати.
Мов листочок з гілочки тонкої,
Чи пір’їна , вирвана з крила…
У дорогу візьмуть із
собою
Краплю материнського тепла.
Мама на прощання перехрестить
І сльозу приховану змахне.
На круті життя стежини вперше
За ворота сумно проведе.
Виростають діти, відлітають,
Важко повернути їх назад,
Бо свої вже діти
гнізда мають,
Свій плекають біля дому сад.
А у нім - вже внуки підростають,
Схожі на маленьких тата й маму.
Виростають діти…Відлітають…
Закривають за собою браму…
24.12.2015
Немає коментарів:
Дописати коментар