Мелодія життя, мелодія любові.

                Вона в моїх віршах звучить у кожнім слові.

        Мелодія душі, котра від серця   ллється

        Вона, немов дитя, то плаче, то сміється.

У радості  часи завжди вона лунає,

Дарує  ніжні  сни,   у горі  помагає,

            Вирує в тишині, часом когось бентежить,

            До болю серце рве, а то словами пестить.

Мелодія  добра  чарівна, особлива,

        Усього кілька нот, а почуття- як злива.

            З краплини почалась, як стежечка із кроку

        Незвична, водночас і лагідна, й глибока.

Мелодія душі не кожному лунає,

            Щасливий той слухач, котрой  її  впізнає.

У  кожного із нас свої думки і мрії,

        Тож  хай звучить мелодія любові і надії.

 

 

                                           У високім небі спів пташиний лине,

                                            І кирпате літо за селом гуляє,

    Луки, верби, квіти рясно зеленіють,

      Бо ж Зелені свята в українськім краї.

Уквітчали хату гілками розмаю

Липи і берези, клену і дубочка.

Щоб минуло лихо  у рідному краю,

             Щоб живі вернулись батьки, сини й дочки.

Хай нам помагають дивовижні трави,

    В них любов і сила батьківського дому

Що теплого літа увібрали барви,

Додають відваги, забирають втому.

До Святого Духа і Отця, і Сина

Заслемо подяку і молитву щиру

У добрі щоб жила кожная родина,

А для України- Перемоги й миру!

 

 

                                                                     

                                             

І знов гроза, як відгомін життя.  

То день, то ніч, то сонце, то дощить,

На друзки розбиває почуття.

У пам’яті лише маленька мить       

Як післясмак усього, що булО.

І світ увесь в сльозині розтає.

Намріяне  краплинами стекло,

Залишилось  моє, та не твоє.

Життя- театр, актори в ньому ми.

У кутику душі сховаєм біль.   

 А доля зрежисує хто й куди.

Зіграли драму, далі-водевіль.

Нова вистава. В неї свій мотив

Відлунює багатозвуччям струн.

Напишуть танець чи речитатив

Овації, що зірвані з трибун.  

 

 

                                                

                                            Розділений час надвоє:

                                            Життя і його примара.    

                                            Гірке сьогодення воєн-

                                            Шматують ракети хмари.

                                            Страждання  на гострім вістрі,                    

                                            Руїни і попелище.

                                            В розпеченому повітрі

                                            Лиш попіл і вітер свище. 

                                            Тривога! І друга, й третя…

                                            Рвуть вибухи на частини.

                                            Янгеликом у  безсмертя

                                            Невинна летить  дитина.

                                            Роз’ятрене болем серце

                                            Од відчаю аж німіє.

                                            Малих оченят озерце-

                                            Погасла в них надія. 

                                            В німому мовчанні  очі,

                                            Скорбота  уста скувала.

                                            Імла  тривожної ночі

                                            Маленьке  життя забрала.

                                            Сирени розп’яли ранок

                                            Ракетами і вогнями.

                                            Восково пливе світанок

                                            Слізьми попід образами.

                                            "Написано війною"

 

Слова, написані війною

До кого ще апелювати?

Яких іще богів благати

Спинить пекельнеє горнило,

Що землю нині полонило?

Обпалене війною небо

Зітхає вибуховим тембром.

Вселенське зло кайдани точить

І шкірить зуби демон ночі.

Пекельні дні, біди доволі,

Криваве місиво на полі,

Руїни, вибухи, ракети-

Від болю корчиться планета.

Розділене надвоє людство,

Де половина гірко плаче.

На крові ж біситься облудство-

Реалії життя одначе.

"Написано війною"

 

 

                                              Подзвони мені знов, як вчора…

                                              Землю сутінки сірі вкрили.

                                              Що робитимеш ти сьогодні,

                                              Коли сонце спати вмостилось?

Мабуть знов сумувати будеш,

Як за вікнами стане тиша?

Чи згадаєш про своїх друзів?

Sms-ску комусь напишеш?

Чи…мені зателефонуєш:

-Чому досі не «блима» фото?

І запросиш мене на зустріч

У мережі, мов на роботу.

Подзвони мені знов, як вчора…

Просто так подзвони, без причини.

Ми продовжимо нашу розмову-

Тоді швидше мине година.

Подзвони. Але може краще

Я сама задзвоню пізніше?

Нас чекає приємна розмова,

Нам обом буде веселіше.

Подзвони мені знову…

 

Небо розсипало бісер надвечір.
Краплі холодні лягають на плечі.
Знову дощу монотонне стаккато
Пісні веселої буде співати.
Струмінь по склі- мов по клавішах серця
Линуть рядки гармонійного скерцо.
Пахне в повітрі дощем і грозою,
Квітами пахне і, звісно ж, любов'ю.