Літо тільки раз на рік буває

Літо тільки раз на рік буває,

Непомітно осінь вже надходить,   

В парку листя тихо осипає,

В парі з літом хороводи водить.

Гілки клена вітерець гойдає.

У берізок коси розпліта.

Швидко літо і в житті минає,

На порозі осені- літа…

Ой, літа мої, ви зачекайте,

Не спішіть до осені так скоро…

Літні ночі, росяні світанки-

Все ,здається, було ніби вчора.

Ніби вчора юними ще були

А сьогодні- скроні посивіли.

Разом з літом й молодість  минула…

Літо журавлями відлетіло…

У природі все приходить впору:

Осінь вже золотить в гаї лист.

Мов  на згадку про чудову пору

Квіти вітерець мені приніс.

Ніч розкрила чорну парасолю

Сонце залягло на небосхилі,

День у нас з тобою відібрало.

Парасолю чорну ніч розкрила,

Тихо-тихо на будинки впала.

І чарівні польові квітки

Від людей свою красу сховали,

Загорнули ніжні пелюстки,

мов малята, спати полягали.

Зрідка десь листочки шелестять,

Місяць дивні перли розсипає,

Зорі діамантами блистять

І ,здається, казка наступає.

Ніч з собою загадку несе

 Під її величним покривалом

В спокої дрімає тихо  все,

Ну а  ми чарівних снів чекаєм.

У яких лиш тільки я і ти

Над землею птахами літаєм…

Помандруєм в зоряні світи…

Може ми любов наздоганяєм?

Може…Але не наздоженем.

Небо ясним променем палає…

Знову встає сонце новим днем,

Нам солодкі спогади лишає...

                           

Життя дається на добро

Життя дається, щоб добро творити,

Воно-наставник наш і наш суддя.

Людина ж- часточка земного світу,

У морі крапелька і  Всесвіту  дитя.

У пошуках любові, щастя , долі

Шукає  смисл  та істини життя,

Відлічує хвилини, дні  і роки…

А час летить , немає    вороття.

Летить вперед так стрімко, швидкоплинно,

Добро і зло всім суджено пізнати-

Відчути щастя радісну хвилину

І пережить розлуку, біль і втрату.

Життя дано нам, щоб добро творити-

Робіть його- і вам стократ воздасться.

Бо ми прийшли на світ, щоби любити,

У цьому є людське найбільше щастя.

Ідем, послухаємо дощ

Ідем, послухаємo   дощ,

Про що він надворі шепоче.

Вмостився тихо за вікном…

А може він до хати хоче ?

І  проситься в вікно до нас?

Краплини в шибу барабанять.

В такий осінній теплий час            

Вони і нас до себе манять.

Легенький дощик- пустунець!

У нього очі- намистини

Біжать грайливо навпростець

У сад. А там через долину-

У  ліс…І губляться у кленах.

Ідем, послухаємо дощ.

Про що говорить він деревам?

Мрійливий романтичний дощ!

Він поїть  квіти- королеви

Солодким трунком  уночі.

А потім життєдайним хмелем 

Із хмари ллється, плачучи.

Як хоче теплий дивний дощ,

Щоб і його також  чекали!

Щоби любили ,виглядали!..

Ідем, послухаємо дощ…

Вже й минуло літо

                           І не зоглянулися, як минуло літо,

                           Травами замаєне, росами умите,

                           Зорями вколисане звечора до рання,

                           Польовими квітами вишите убрАння.

                           Сонцем заціловане, гомінке, звабливе,

                           Веселково-радісне літечко мінливе

                           Відлетіло піснею в теплий край з птахами.

                           Змінилося слізною панною з дощами,

                           Сивими туманами, жовтооким світом,

                           Золотими барвами… Вже й минуло літо.

  

Пісня мами

                           «Як я малим збирався навесні

                           Піти у світ незнаними шляхами…»

                           І досі ці слова звучать в мені,

                           Так часто їх колись співала мама.

                           А ще про вишивані рушники,                   

                           Про соловейка, що співав у гаю…

                           Птахами відлетіли вдаль роки,

                           Та пісню материнську пам'ятаю.

                           Її назавжди в серці зберегла,

                           Сумну й веселу, вишиту нитками.

                           Стежин чимало у житті пройшла,

                           Пташиною летіла й  пісня мами

                           Ласкаво-ніжна, сонячна , свята…

                           Малим онукам я її співаю.

                           Вона, як зірка в небі золота,

                           Дорогу в світ широкий осяває.

Відшуміло літо

Відшуміло тепле літо грозами.

Квітами яскраво відцвіло.

Відгуділо гомінливо бджолами,

На стерні змолоченій лягло.

Відлетіло в теплий край лелеками.

Виноградом відплело вуаль.

Виткало зірницями далекими

У нічному небі пектораль.

Відбіліло сивими туманами,

Зворкотіло гулом голубів.

Зажовтіло фарбами багряними

У палітрі  яблучних садів.

Травами високими відстоялось,

Зчарувало ніжним зорепадом,

Дощиком дрібним відбарабанило,

Відстрибалось по калюжах градом.

Сонячними зайчиками блиснуло.

Хвилями відхлюпало у морі.

Жайворонка піснею вколисане,

Дітлахів покликало до школи.

Роботяще літо натомилося

І пропало в ранішній імлі.

В білі хмари літечко сховалося-

В осені спочило на крилі.