У вогні насолоди загубилися двоє,

Ніч весняна чарує, ароматом п’янить.

-До нестями люблю,- тихо шепчуть обоє

І кохання, мов пісня, над світом летить.

Догорає світанок у  м’якім оксамиті,

І росинки останні промінь сонця спива.

А кохання- не тільки подаровані квіти,

Не цілунки, зізнання , чи красиві слова.

А кохання-  це ласка, сміх дитячий і ніжність.

Це розділена радість і уміння прощать.

Це спорідненість  душ, суперечки і вірність,

Це  турботу і щастя комусь дарувать.

 А кохання- так мало і воднОчас багато:

Разом ранішня кава, тепла спокою  мить.

Пахне сонячний ранок запашним ароматом

І кохання, мов пісня, над світом летить.