З Брехнею  Правда стрілася якОсь.

Одна- в синцях, засмучена, побита.

Весела  й хитра, так вже повелось,

Була подруга, лестощами вкрита.

Немов єлей слова її були,                                 

Дивилась в очі мило і ласкаво.

Та в час потрібний  під покровом  мли

Свою робила підлу чорну справу.

В довіру втерлась, вголос гомонить,

Розбрат і чвари розкида по світі.

Що ж, мабуть, легше із брехнею жить,

Ніж вірить правді змученій, побитій.

Ніхто не став до захисту її.

Хіба вже не важлива  честь і совість?

Повірили облудливій  Брехні,

Що правду оберта собі на користь.

Та раптом хтось крізь нісенітниць гать 

Став од зерна полову  відбирати.

Щоб пісню переможну заспівать

Поволі правда  стала виповзати.

Мораль таку із байки почерпнеш:

Попри всі правила і протоколи

Буває із брехнею світ пройдеш,

Але назад  не вернешся ніколи.