Заглядала ніч в моє вікно,

Кликала у казку аж до ранку,

Де сніжинки, наче у кіно,

Танцювали в зорянім серпанку.

Де зимовий сад притих   у сні,

Між дерев сховались заметілі…

Чи  булО, чи снилося мені,

Що твої слова- пір’їни білі

Холодом лягали на душі.

Кригою у серці замерзали

Почуття колишні.  І  чужі 

Ми, чомусь, з тобою раптом стали. 

Та і досі у душі болить,

Що було хмільним жагучим трунком.

Ніч останню добувала мить.

Уквітчав мороз вікно цілунком.

©