Захотілось літа між зимових днів,

Оберемків квітів, кольорових снів.

Поміж візерунками інею на склі

Захотілось очі бачити твої.

Пір’я розсипала  ворожка-зима,

Квіти - на подвір’ї, а тебе- нема.

Загубились, мабуть,  до серця ключі.

 А в  саду химери-тіні уночі

 Холодом лякають, хугою метуть,

Та про тебе, милий, згадку не зітруть.

Раптом захотілось, наче очі, снів,

Літа захотілось між зимових днів.

©