Задощило…Літняя негода.

Комусь- зле, для мене ж- насолода.

Котяться  по небу сині хмари,

Сонце й дощ так часто ходять в парі.

Дощ у  шибу стукає грайливо,

(Із малого раптом стала злива)

Наче проситься впустити в хату.

Мабуть хоче щось мені сказати.

Про життя? Любов? Чи інші справи?

Вже виходить сонечко ласкаве.

Крапельки на сонці заблищали,

І веселки коромисло стало.

Наче сльози дощові краплини,

Подумки  із ними й я полину

Десь далеко…  у вікні чужому

Упізнаю усмішку знайому…

Може вірш новий   тоді   напишу.

Дощ танцює по калюжах. Тиша.