Лягають на папір нові вірші.

Відсіюю де зЕрно, де полова.

Пусті слова, котрі не йдуть з душі,

Від серця в вІрші має бути мова.

Укотре перечитую… І знов

Слова пливуть, немов  вода рікою,

Про рідну землю, дощ, чи про любов-

Хтось звище розмовляє в них зі мною.

Звучать  в словах думки і почуття,

Хвилюють, тужать, чи розвеселяють.

Ті вірші мають право на життя,

В котрих слова від серця промовляють.