Час До і Після…Дні мов зупинились.

                              Лиш сірий морок  у душі й навколо.

                              Та, як годиться, не впадаю в відчай.

                               А за вікном… Як звично- дощ надворі.

                               Холодний, сірий, вже й сніжити стало,

                               Краплини на морозі замерзають.

                               Ну що ж, і цього разу знов не впала.

                               І це випробування не зламало.

                               БулО, що бУло. Нічого змінити.

                               До пристані вперед дні поспішають.

                               І долю свою нІчого судити,

                               Бо ж пані гонорова- всі це знають.

                               Ловлюсь на думці, що радію дню

                               Й дощу ( хоча й сніжити раптом  стало).

                               Дорогу ще не перейшла свою

                               Й не все у своїх  віршах  ще сказала.

                               Іще вперед, крізь клопоти життя!

                               Якою б далі не була дорога.

                               Назад немає часу вороття.

                               Надія знов на себе і на Бога.