Коли є думка, та нема бажання,
То слово не римується в вірші-
Тоді не вірш виходить, а страждання.
А то…Слова бувають, як пісні,
І, наче діти, просять відпустити.
Тоді душа горить, немов
вогні
І серце починає говорити
Про почуття, що груди розтинають,
Любов, чи відчай, долі
подарунки…
Слова тоді пливуть,
немов співають,
І розтікаються солодким трунком.
І в глибині народжується спів…
Коли вірші ідуть з самого серця,
Легкі, неначе крила у птахів,
Глибокі, як гірські
озерця…
Немає коментарів:
Дописати коментар