Є люди, як...

                           Є люди, як грози, і люди-як сонце…

                           Одні з негативом, а другі- веселі.

                           І ті, що веселі-всміхаються часто,

                           І радість заходить із ними в оселю.

                           Людина-гроза, зазвичай нещаслива…

                           І з нею в розмові  ти холод відчуєш.

                           А сонце-людина-душею красива,

                           З такою про вік свій поважний забудеш.

                           Є люди, як ліки, і люди- як рани…

                           Із першими можна про біль забувати.

                           А інші-пригнічені, мов каторжани,

                           Про котрих не хочеться і розмовляти.

                           Є люди приємні і люди- не дуже…

                           Одні теплом серця свого зігрівають.

                           А другі-недобрі із серцем байдужим

                           На друга свого з-за спини нарікають.

                           Є люди- розумні і талановиті,

                           Красиві , і щедрі, і ще працьовиті,

                           Співчутливі є: виручають з біди-

                           З такими людьми хоч край світу іди.