Осінь різною бува

  

                            Осінь у кожного своя.

                            У когось тепла і ласкава,

                            Чудова, затишна, суха,

                            Із присмаком смачної кави.

                            Вона, як музика звучить,

                            У танці плавно лист кружляє,

                            То «літом бабиним» летить,

                            Під ноги золотом лягає.

                            У кожного вона своя…

                            Чиясь- похмура і з дощами

                            В обличчя краплями жбурля

                            І дме холодними вітрами.

                            Несе розлуку, тугу й біль,

                            Розводить врізнобіч дороги.

                            І зупиняє часу біг,

                            Сипнувши в серце прохолоди.

                            Байдужий погляд, мокрий сніг..

                            Час повернути вже не в змозі.

                            Як в небі сірім, на душі…

                            Зима спинилась на порозі.

                            Бо ж осінь різною бува:

                            Одна цілує і голубить...

                            А інша- сумом навіва,

                            Безжально ніжні квіти губить.

                            Ласкава, золота-слова,

                            Якими осінь називаєм.

                            Яка ж у кожного бува-

                            Самі для себе обираєм.