Із поміж тисяч всіх земних шляхів Є шлях один, для серця найдорожчий. Той, що веде додому, до батьків, Яким ідемо всі, немов на прощу. Бо тут для нас- відпущення гріхів, І сповідь, і молитва, і розмова. У дім свята дорога до батьків, Де пісня мами ніжна, колискова. Де мудрість тата, вічна, як земля, Де свічечка під образАми тліє, Де «Отченаш» бабуся промовля І лик святих на пОкуті ясніє. Тут радість і пораду ми знайдем, Невдачі і турботи забуваєм, Неначе храм святий, батьківський дім У нашім серці золотом сіяє. Допоки зорі сяють в вишині, А сонце день новий благословляє, Шлях, що веде додому, до батьків, Забудь-травою хай не заростає.
Немає коментарів:
Дописати коментар