Я давно не рахую літа

Я давно не рахую літа,

Може хтось мене не зрозуміє…

Хай життя, наче птах,  проліта.

А я кожній хвилині  радію.

Я радію тому, що живу,

Що сміюсь, що літаю у мріях…

 Скільки років мені- не таю.

Хай мене хтось і не зрозуміє.

Хоч мені не сімнадцять давно,

Трохи скроні уже посивіли.

Мої роки- мов кадри кіно,

Може хтось мене  й не зрозуміє.

Я свої не рахую літа,

Хоч їх плин зупинити не вмію…

А душа ще така молода!

Жаль, що хтось мене не зрозуміє…