Ранок...День новий стрічаю

І знову ранок…День новий стрічаю.

Яким він буде: білим,  може чорним?

У дзеркало  сама собі  всміхаюсь,

Очікую на миті  неповторні

Від цього дня.  Що ж маю  забажати ?

Легкої  і приємної  роботи…

Хоча… Яка  легка? Дітей навчати!

Чи може бути день цей без турботи?

Напевно ні. Знов  - радощі, печалі,

Та оптимістом намагаюсь бути.

Життя- немов дві сторони медалі,

Ні радості, ні смутку  - не минути..

А за вікном іскриться сніг на сонці,

А ще –сім’я, клопоти, внуки, діти,

З думками я своїми наодинці -

За всім  оцим  нема коли старіти!

Я  знову зранку  день новий стрічаю,

На радісні моменти сподіваюсь,

Думки  злісні й погані відкидаю,

У дзеркало сама собі всміхаюсь…