Стоїть в селі хатина

                                         Стоїть в селі хатина самотою,

                                         У синє небо звела вікна-очі.

                                         Давненько, ще коли була малою,

                                         Я біля неї бігала охоче.

                                         Стоїть  старенька, звіяна вітрами,

                                         Дощами вмита, сонечком зігріта….

                                         Співала тут пісні для мене  мама-

                                         Далекий спомин зоряного літа.

                                         Солодка згадка: в небі сяють зорі ,

                                         Медові груші, запах рути- м’яти…

                                         Дитинство тут  пройшло моє чудове!

                                         Залишилась самотня рідна хата.

                                         Стоїть і досі... Під вагою років

                                         Стомилась, мабуть, внуків виглядати

                                         В травиці спориша згубились кроки-

                                         Дитинство не повернеться до хати.