В легкім
вальсі віхола кружляла
Вітер
запросив її до танцю,
Розліталось
біле покривало.
Кришталеві
стукали сап’янці.
В срібну
дуду морозець грав ніжно,
Десь крижини
скрипками дзвеніли
І
мелодія над краєм сніжним,
Наче білі
солов’ї, летіла.
Підхопив її вітрисько
спритно,
Закрутив у
білій заметілі
І сніжинки,
доки світу видно,
У шаленім
танці завертілись.
З неба
сипляться пухнастим сріблом,
Падають на
землю таємниче,
Оживають
кучугури снігу,
Ніби казка,
що до себе кличе…
Вітер й далі
грає ніжно в дуду,
Знову я в
вікно дивлюся вранці
І ще довго
згадувати буду,
Як кружляла
віхола у танці.
Немає коментарів:
Дописати коментар