Одна
– в майбутнє, друга- у минуле.
Із
них потрібно вибрати свою
І
йти по ній туди, де ще не була.
Одну
уже пройшла , дорога ця- стара
Там
юнь і молодість… вернутися несила.
На
осені поріг дорога привела,
А
далі наодинці йти лишила.
Піду
новою, що вперед веде
У
світ незвіданий, де тайни невідомі.
Де
юність осені і мАнить , і зове…
(Можливо
стріну когось із знайомих.)
А
сумніви на частки душу рвуть:
Там
осені кінець, там холод і зима…
Та
тільки уперед моя прослалась путь
І
відступу назад ніяк уже нема.
У
кожної пори принади є свої-
Зима
також красивою буває.
Не
холод , а кришталь осяде на душі,
Сніжинки-веселинки закружляють.
Один
лиш крок- він вирішить усе:
Чи
правильну я вибрала дорогу?
А
світ новий мене до себе зве.
Надія
лиш на себе і … на Бога.
Немає коментарів:
Дописати коментар