Вокзал.Перон.Гудок- і поїзд рушив Куди тепер прослалася дорога? Крилом неспокій огортає душу: Що попереду- радість, чи тривога? А за вікном картини пропливають: То ліс, то поле… Осінь, чи ще літо- Природа щедро барви наділяє, Лежать туманами долини вкриті. Десь вітер пісню в степі починає, Чи хмара раптом навпіл крає небо. До творчості дорога пролягає, А чи до пізнаннЯ самої себе? Вона важка- до пізнання дорога- Не зовсім просто нею мандрувати. Надія лиш на себе і на Бога- Неспокій, страх та сумніви долати. І я- по ній… Широкий шлях лягає. Вокзал. Перон.Гудок –летить дорога. Немало терну спереду чекає На шляху, що веде до перемоги. Назустріч вітру поїзд поспішає… Везе у світ надій і сподівання. Крилом неспокій душу огортає: Важка дорога до свого пізнАння.
Немає коментарів:
Дописати коментар