А скільки всього на собі тримають!
Любов’ю гріють дочок і синів,
Родинний дім від зла оберігають.
У мами плечі- захист від біди,
А руки- ніби найніжніші крила,
Якими в спеку , а чи в холоди
Матуся-горлиця дітей укрила.
Матусі серце- море доброти,
Якою діток щедро наділяє,
В життєві виряджаючи світи…
І вдячності у них не
вимагає.
А погляд в неї - промені тепла,
І очі- як світанки росянисті .
Матусі мова піснею пливла
І птахою здіймалась в небо чисте.
Всміхнеться мама- спокій на душі
І слів бальзам, що серце зігріває
Так солодко сплітається в вірші,
Що через роки в пам’яті спливають.
Крізь сніг і дощ, туман чи злу негоду
Коли розради й допомоги треба-
Вона прийде у будь яку погоду,
Розвіє хмари на душі і в небі.
І не боїться грому, ні вітрів,
Ні сили злі її не
налякають…
Бо хоч тендітні плечі в матерів,
Та мами цілий світ на них тримають.
Немає коментарів:
Дописати коментар